Глодан Юрій Юрійович
23 січня 1992 – 12 вересня 2023
- Глодан Юрій Юрійович
- Дата народження – дата загибелі:
23.01. 1992 – 12.09.2023 - Підрозділ: 3 Окрема штурмова бригада Збройних сил України
- Нагороди: Орден «За мужність» III ступеня (посмертно)
Юрій Глодан народився 23 січня 1992 року в місті Генічеськ Херсонської області на березі Азовського моря. Перші п’ять класів навчався у Лисогірській середній школі Запорізького району. Далі переїхав у село Канівське Запорізької області. З 2005 року навчання проходив у Запорізькому Січовому колегіумі, де гартувався справжній козацький характер Юрія, його неодноразово обирали для виконання обов’язків Січового Отамана колегіуму. Закінчив колегіум із срібною медаллю. У 2008 році вступив у Національний університет «Одеська юридична академія», де за час навчання знаходить собі не тільки надійних друзів, а й кохання свого життя – свою дружину Валерію.
Ще під час навчання розпочинає кар’єру із юридичної компанії, де займається представництвом інтересів клієнтів у судах. Проте, покликання Юри було зовсім у іншому. За підтримки своєї дружини, Юрій залишає юридичну справу, та переходить у сферу кулінарії. Де проявляє себе як прекрасний кухар у ресторанні «Тавернета» та «Три барашки».
Жага до прекрасного, настирність та вроджений талант приводить Юрія у світ кондитерства. Він розкривається на повну та удосконалює свої вміння у одній із кращих кондитерських міста Make My Cake. Вся Одеса пам’ятає його кращі круасани, прекрасні макаруни, запашні паски. Разом із дружиною мають ціль відкрити свою власну справу – магазин-пекарню, де будуть виготовляти не тільки солодкі смаколики, а і запашних хліб .
4 січня 2022 року, у сім’ї Глоданів народжується дочка Кіра. Така омріяна та очікувана подія. Однак у долі були інші плани…через 52 дні російська федерації безжалісно розпочала збройну агресію проти України.
23 квітня 2022 року, черговий ракетний обстріл України, попри це сім’я готується до святкування Пасхи, Юрій виходить за купівлею продуктів. Проте повертатися вже було нікуди. Ракета влучає у квартиру де знаходилась дружина Валерія, дочка Кіра та теща Людмила. У той день Юрій втрачає все саме дороге, що було у його житті, він втрачає надію на світле майбутнє.
Ця подія ставить крапку у його мирному житті. Не маючи початкової військової освіти, доклав максимум зусиль із самопідготовки, щоб потрапити до 3-ї Окремої штурмової бригади Збройних сил України. «Кращі мають бути із кращими».
Із спогадів його побратимів: «Цей Воїн справжній штурмовик, який без сумніву і вагань йшов у бій, та завжди бездоганно виконував бойові завдання! За час служби у підрозділу, друг Набат (саме такий позивний вибрав для себе Юрій) проявив себе, як мужній воїн, та справжній побратим! Він завжди допомагав, ніколи не залишав побратимів на полі бою, надавав миттєву медичну допомогу, та допомагав з евакуацією поранених, а потім повертався і знову йшов в бій! У проміжку між бойовими виходами друг Набат постійно тренувався і вдосконалювався як воїн! Досконало володів своєю зброєю, та був одним із кращих стрільців у роті! Не знаючи страху і вагань нищив ворога, який прийшов на нашу землю! Друг Набат сталева людина з добрим серцем!»
На початку осені, 12 вересня 2023 року під час звільнення Андріївки, поблизу Бахмута, Юрій виступає у складі штурмової групи. На зайнятих позиціях вони зачищають територію, і попадають під мінометний обстріл. Незважаючи на отримане поранення Юрій допомагає побратиму з евакуацією, проте отримує друге поранення яке було несумісне із життям.
Так обірвалось життя воїна, клята країна виродків не лишила йому вибору і він пішов захищати те світле, що лишилось у цьому світі – наше майбутнє, і майбутнє наших дітей. Адже в нього це відібрали, його шанс на щасливе життя, де він люблячий чоловік і турботливий батько.
У Юрія залишились люблячі батьки та молодша сестричка.