Олена Лихоманова: історія жінки, яка долучилася до ліквідації наслідків Чорнобиля
Минуло 40 років від дня Чорнобильської катастрофи — трагедії, що назавжди залишила слід в історії людства. Та Чорнобиль — це не лише про зруйнований реактор і страшні наслідки радіації. Це передусім про людей, які, ризикуючи життям і здоров’ям, захищали інших.
Серед тих, хто у 1986 році стали на боротьбу з наслідками Чорнобильської катастрофи, були й жінки. Їхня участь у ліквідації аварії тривалий час залишалася менш відомою, однак саме вони на рівні з чоловіками виконували надзвичайно важку і небезпечну роботу, ризикуючи власним здоров’ям та життям.
Жінки-ліквідатори входили до складу медичних бригад, лабораторій, санітарних служб, займалися дезактивацією територій, контролем радіаційного фону, доглядом за постраждалими та евакуйованими. Їхня праця вимагала не лише професійних знань, а й великої внутрішньої стійкості.
Серед них була й Олена Сергіївна Лихоманова, яка в найтривожніший час опинилася поруч із епіцентром небезпеки. На момент аварії вона жила в Умані та працювала медичною сестрою на автотранспортному підприємстві. Коли виникла потреба у медиках в зоні ЧАЕС, не відмовилася. Її медичний пункт розташовувався за 15 кілометрів від Чорнобильської АЕС.
Там, у складних і небезпечних умовах, вона надавала першу медичну допомогу тим, хто працював на ліквідації наслідків аварії. Згадує: було важко — фізично, морально, емоційно. Та за себе не боялася. Найбільше серце боліло за сина Олександра, якого на той час виховувала сама. Він був ще неповнолітнім, і думка про нього не полишала Олену Сергіївну жодного дня протягом місяця, проведеного біля Чорнобиля. Страх, що син може залишитися без матері, був для неї важчим за будь-яку загрозу. Адже медики, рятуючи життя іншим, до кінця не усвідомлювали масштаби небезпеки, з якою зіткнулися. У перші дні після аварії панувала інформаційна невизначеність: не було чіткого розуміння рівня радіації та її впливу на організм людини. Лікарі, медсестри й санітари діяли так, як підказував їхній професійний обов’язок і людяність – надавали допомогу постраждалим, не маючи належного захисту.
Повернення додому не означало завершення випробувань. Згодом в Олени Сергіївни почалися серйозні проблеми зі здоров’ям. Радіаційне опромінення дало про себе знати: виникли захворювання нирок, серця, а також щитовидної залози. У неї діагностували зоб – поширений наслідок впливу радіації. Але навіть попри пережите, у її словах немає жалю за власний вибір — лише спокійне усвідомлення виконаного обов’язку.
Жінка зізнається: колись мріяла стати лікарем, однак життєві обставини привели її до професії медичної сестри. І хоча доля склалася інакше, своїй справі вона залишалася вірною все життя, присвятивши медичній сфері 34 роки. Мріяла, щоб син також обрав медицину, але він став військовим і нині боронить Україну. Мати пишається ним, онуками та правнуками, називаючи їх своїм найбільшим щастям.
З 2021 року Олена Сергіївна проживає в Авангардівській громаді, де, за її словами, відчуває увагу та підтримку. З вдячністю говорить про турботу громади про учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та їх сім’ї. Саме як знак шани й поваги зустріч із жінкою-ліквідаторкою організували депутатки Авангардівської селищної ради Марина Гудєй та Олена Мачок.
Під час розмови Олена Сергіївна порушила й важливу тему соціального захисту ліквідаторів. Розповідає, що нині вже не має державних пільг на оплату житлово-комунальних послуг, які були раніше. Бо тепер більшість таких пільг надаються з урахуванням доходу сім’ї, який має не перевищувати 4 660 гривень на одну особу в місяць. І хоча зараз живе вона сама, але її дохід є більшим. Також жінка відзначає, що за все життя тільки один раз побувала в санаторії, незважаючи на те, що ліквідатори мали право на щорічне оздоровлення. Нині отримує лише 589 гривень доплати до пенсії, як грошову компенсацію вартості продуктів харчування для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. І в цих словах — не нарікання, а радше нагадування суспільству про тих, чий подвиг не повинен забуватися.
Сьогодні Олені Сергіївні 87 років. Вона чудово виглядає, зберігає ясний розум, теплоту серця і гідність людини, яка пройшла великі випробування. Лише набуті хвороби постійно нагадують про себе.
Життєва історія Олени Сергіївни Лихоманової — це не лише спогад про Чорнобиль. Це розповідь про рішучу жінку, яка у вирішальний момент стала поруч із тими, хто рятував світ від ще більшої катастрофи. Про люблячу матір, яка жила тривогою за дитину. Про сміливу медикиню, що присвятила життя допомозі людям. У її долі — відображення подвигу тисяч ліквідаторів, чия мужність і самопожертва стали захисним щитом для майбутніх поколінь, які мають про це пам’ятати.
Світлана Дідух