Людина, яка була віддана справі
Такий спомин про себе у колег та земляків залишила Людмила Олександрівна Слинчук, яка в листопаді 2020 року передчасно пішла з життя через хворобу…
Людмила Олександрівна родом із Житомирщини. Після закінчення Одеського сільськогосподарського інституту працювала за фахом: технологом виноробства на винних заводах в с. Барабой та смт Овідіополь.
До с. Нова Долина переїхала в середині 80-х років минулого століття, після заміжжя.
Завжди була активісткою та небайдужою до проблем села, саме тому в 2001 році її обирають депутатом та секретарем Новодолинської сільської ради. Дану посаду обіймала до 2009 року.
З 2009 по 2010 рік виконувала обов`язки сільського голови, з якими вправно справлялась, тож під час чергових місцевих виборів односельчани більшістю голосів підтримали кандидатуру Людмили Олександрівни на посаду голови сільської ради.
-Вона була дуже чуйною та доброю людиною, мудрою керівницею, яка на всі 100 відсотків віддавалась роботі. Я навіть не пам`ятю, щоб вона колись брала лікарняний. Водила автомобіль, і, якщо десь щось траплялось, то сама сідала за кермо та їхала для вирішення тієї чи іншої проблеми.
Людмила Олександрівна була авторитетом для депутатів сільської ради, які дослухались до її думки, користувалася повагою серед земляків, знаходила спільну мову з підприємцями села, – ділиться спогадами про Людмилу Олександрівну колишній секретар Новодолинської сільської ради, а нині діловод Авангардівської селищної ради Тетяна Миколаївна Глущенко.
-Двері її кабінету були завжди відчинені для жителів села, які приходили зі своїми проблемними питаннями, і не лише в прийомні часи. Могли перестріти в магазині чи на вулиці, і Людмила Олександрівна кожного вислуховувала та намагалась допомогти. Та й взагалі вона була неконфліктною ні керівницею, ні людиною. Вміла знаходити компроміси.
-Ніколи не соромилася питати порад у більш досвідчених управлінців, переймати в них досвід, вчитись та рости професійно. За керування Людмили Олександрівни Новодолинська сільська рада неодноразово визнавалася переможцем та призером районних і обласних конкурсів з благоустрою територій, – розповідають інспектори військового облікового столу та внутрішнього моніторингу податків і зборів Авангардівської селищної ради Наталія Василівна Трохіна й Людмила Володимирівна Кисничан, які багато років пропрацювали пліч-о-пліч з Людмилою Олександрівною, щоправда тоді обіймали інші посади.
Варто відмітити, що, коли розпочався процес децентралізації саме Людмила Олександрівна наполегливо переконувала депутатів у доцільності приєднання до Авангардівської територіальної громади, вбачаючи в цьому перспективи розвитку Нової Долини, хоча розглядались й інші варіанти.
Після приєднання до Авангардівської громади Людмила Олександрівна виконувала обов`язки старости села й дуже раділа новим можливостям соціально-економічного розвитку населеного пункту, що з`явились в рамках реформи децентралізації, яка на практиці довела, що разом вирішувати проблемні питання та реалізовувати соціально важливі проєкти набагато легше, ніж поодинці.
Встигала бути Людмила Олександрівна не лише вправною керівницею, але й гарною господинею, люблячою дружиною і турботливою матусею для своїх двох красунь-доньок Ірини та Валентини. Мріяла про внуків, на жаль, так і не дочекалась. Внучка Анастасія народиться згодом, у грудні 2021 року, але бабуся її вже не побачить.
21 лютого 2024 року Людмила Олександрівна могла б відзначити свій 62-й день народження, однак не судилося. Безжальна хвороба 24 листопада 2020 року передчасно обірвала її життя, яке було сповнене мрій, планів та сподівань. А за шість днів до того перестане битися серце чоловіка Людмили Олександрівни Юрія Миколайовича. Вони все життя були опорою один для одного. І так вийшло, що жити один без одного не змогли…
Світлана Дідух
